Oświadczenie Stowarzyszenia Nomada w sprawie wydarzeń, które miały miejsce podczas Festiwalu Teatr na Faktach w Instytucie im. Jerzego Grotowskiego
Szanowni Państwo,
jako partnerka Festiwalu Teatru na Faktach, który odbywa się w Instytucie im. Jerzego Grotowskiego we Wrocławiu, czujemy się zobowiązane zabrać głos w sprawie niedawnych wydarzeń i dyskusji, które miały miejsce podczas tegorocznej edycji festiwalu.
Z głębokim szacunkiem odnosimy się do twórczości artystycznej prezentowanej podczas festiwalu, który od lat stanowi platformę dla wyrażania niełatwych tematów i dyskusji wokół zjawisk, które poruszają opinię publiczną. Wierzymy, iż kultura ma moc tworzenia przestrzeni do dialogu i pojednania. Jednakże istnieje cienka granica między rozmową o budowaniu pokoju a paternalistyczną presją na przyjmowanie pojednawczej narracji.
Podczas tegorocznego festiwalu, dyskusja z Panią Darią Zymenko, ocalałą z przemocy wojennej oraz prezentacje spektakli przedstawiających różnorodne perspektywy, w tym rosyjskich twórców, wywołały wiele emocji. Niestety, działania te zostały odebrane przez wielu uczestników, w tym naszych przyjaciół z Ukrainy, jako bolesne i niestosowne w kontekście trwającej inwazji, wywołanej przez Rosję.
Chcemy stanowczo zaznaczyć, iż nie można oczekiwać od ocalałych z wojennej przemocy gestów pojednania, kiedy wojna przez cały czas trwa, a cierpienie jest ich codzienną rzeczywistością. W obliczu brutalnej agresji, używanie argumentów o “braterstwie” jest nie tylko nieodpowiednie, ale i krzywdzące. To ofiary wojennej agresji, a nie my, mają prawo decydować, kiedy i czy są gotowe na pojednanie. Dialog jest możliwy jedynie wtedy, kiedy dynamika władzy między stronami jest równa.
Pierwszym krokiem do pojednania musi być zakończenie inwazji, wycofanie wojsk rosyjskich z terytorium Ukrainy, zadośćuczynienie za zbrodnie wojenne oraz sprawiedliwe spełnienie wszelkich żądań poszkodowanych. W obliczu trwającej agresji, nasze oczekiwanie pojednania może być odbierane jako próba moralizowania i narzucania narracji agresora, co jest absolutnie nieakceptowalne.
Naszym obowiązkiem jest solidarne wspieranie Ukrainy, jej obywatelek i obywateli, stawiających opór rosyjskiej agresji, a także w ich codziennym życiu na uchodźstwie w Polsce. Naszą powinnością jest zadbanie o to, aby czuli się w Polsce bezpiecznie, a ich prawa były przestrzegane. To nie czas ani miejsce na domaganie się pojednania. Wszelkie działania w tym kierunku powinny być realizowane z najwyższą ostrożnością i szacunkiem dla woli poszkodowanych.
W związku z powyższym, apelujemy do zarządzających Instytutem Grotowskiego oraz twórców festiwalu o większą wrażliwość i ostrożność w podejmowaniu działań, które mogą mieć wpływ na osoby dotknięte rosyjską agresją. Zwracamy się o respektowanie woli Ukrainek i Ukraińców, aby nie musieli się zmagać z presją wywołaną cudzymi oczekiwaniami.
Z wyrazami szacunku,
Stowarzyszenie Nomada
UA
Заява Товариства “Номадa” щодо подій, які відбулися під час фестивалю “Театр на фактах” в Інституті Єжи Ґротовського
Пані та панове!
як партнерка фестивалю “Театр на фактах”, що проходить в Інституті Єжи Ґротовського у Вроцлаві, ми вважаємо своїм обов’язком висловитися з приводу нещодавніх подій та дискусій, що відбулися під час цьогорічного фестивалю.
Ми з глибокою повагою ставимося до творчості, представленої під час фестивалю, який роками є платформою для вираження складних тем і дискусій навколо явищ, що непокоять громадську думку. Ми віримо, що культура має силу створювати простір для діалогу та примирення. Однак існує тонка грань між розмовою про миротворчість і патерналістським тиском, що нав’язує наратив примирення.
Під час цьогорічного фестивалю дискусія з пані Дарією Зименко, яка пережила воєнне насилля, та презентації вистав, що представляли різні точки зору, в тому числі російських митців, викликали значний ажіотаж. На жаль, ці заходи були сприйняті багатьма учасниками, в тому числі нашими друзями з України, як образливі і недоречні в контексті триваючого вторгнення, спричиненого Росією.
Ми хотіли б категорично заявити, що не можна очікувати від тих, хто зазнав воєнного насильства, жестів примирення, коли війна все ще триває і коли страждання є їхньою повсякденною реальністю. Перед обличчям жорстокої агресії аргументи про “братерство” є не лише недоречними, але й шкідливими. Не ми, а жертви агресії під час війни мають право вирішувати, коли і чи готові вони до примирення. Діалог можливий лише тоді, коли динаміка сили між сторонами є рівною.
Першим кроком до примирення має стати припинення вторгнення, виведення російських військ з української території, репарації за воєнні злочини та справедливе задоволення всіх вимог постраждалих. В умовах триваючої війни наші очікування примирення можуть бути сприйняті як спроба моралізаторства та нав’язування наративу агресора, що є абсолютно неприйнятним.
Наш обов’язок – бути солідарними з Україною, її громадянами, які чинять опір російському нападу, а також у їхньому повсякденному житті у екзилі в Польщі. Наш обов’язок – зробити так, щоб вони почувалися в Польщі в безпеці і щоб їхні права дотримувалися. Зараз не час і не місце вимагати примирення. Будь-які дії в цьому напрямку повинні здійснюватися з максимальною обережністю і повагою до волі постраждалих.
З огляду на вищезазначене, ми звертаємося до керівництва Інституту Ґротовського та творців фестивалю з проханням бути більш чутливими та обережними у вчиненні дій, які можуть вплинути на тих, хто постраждав від російського вторгнення. Ми просимо поважати волевиявлення українських жінок і чоловіків, щоб їм не довелося мати справу з тиском, викликаним чужими очікуваннями.
З повагою,
Товариство Номада
Żródło materiału: Stowarzyszenie NOMADA
